| | Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Керамічні побутові товари (асортимент та контроль якості)
За складом розрізняють два види фарфору: твердий і м’який.
1. Твердий фарфор одержують з маси, яка містить 50% глини і каоліну, 25% кварцу, 25% польового шпату (класичний склад). Хімічний склад твердого фарфору: SiO2 - 68%, Al2O3- 26%, K2O - біля 6%.
Для одержання щільного спеченого черепка твердий фарфор випалюють при температурі 1350-1400оС. Одним із показників, що характеризує поведінку фарфору при випалюванні і експлуатації, є величина коефіцієнта кислотності, який дорівнює відношенню еквівалентів кислот до еквівалентів лугів і визначається формулою:
KK = RO2 / (R2O + RO + 3R2O3)
В даній формулі RO2 відповідає молям SiO2 TiO2; R2O – молям лужних оксидів; RO – молям лужноземельних оксидів; R2O3 – молям полуторних оксидів.
Для твердого фарфору цей коефіцієнт дорівнює 1,1-1,3, а для м’якого – 1,68-1,75. З підвищенням коефіцієнта кислотності збільшується здатність черепка до деформації в процесі випалювання та його крихкість.
Твердий фарфор, який характеризується підвищеним вмістом у масі каоліну і глини, має високу білість та термостійкість, що обумовлено утворенням кристалічної фази – муліту. Муліт та затверділий при охолодженні розплав зумовлюють також механічні та хімічні властивості фарфорових виробів.
Твердий фарфор покривають тугоплавкими глазурами.
2. М’який фарфор, порівняно з твердим, містить менше глинозему і кремнезему, але більше плавнів, тому його випалюють при знижених температурах (1250-1300оС). Із збільшенням у масі плавнів кількість скловидної фази в черепку також збільшується, що зумовлює підвищення його просвітлюваності.
Маса для одержання м’якого фарфору містить 25-30% каоліну і глини, 20-45% кварцу і 30-36% польового шпату.
В м’якому фарфорі кристалічна фаза незначна, тому він по міцності і термічній стійкості поступається твердому фарфору.
Різновидами м’якого фарфору є фритовий, кістковий, бісквітний, низькотемпературний та ін.
А) Фритовий фарфор, по суті, не є керамічним матеріалом, оскільки не містить глиняних матеріалів та за складом схожий на скло. Фритовий фарфор займає проміжне місце між твердим фарфором і склом.
Б) Кістковий фарфор в своєму складі, крім глиняних матеріалів і польового шпату, містить 60% кісткової муки. Каоліну в ньому знаходиться 20-45%. Кістковий фарфор відрізняється декоративністю завдяки високій просвітлюваністі його черепка, тому його використовують при виробництві художньо-декоративних виробів, сувенірів, подарункових наборів. Недоліки – невисока міцність та термічна і хімічна стійкість.
В) Бісквітний фарфор не покривається поливою і має м’який матовий блиск, який нагадує за зовнішнім виглядом кращі сорти білого мармуру. Використовують його для виготовлення художніх виробів (статуеток, бюстів та ін.)
Г) Низькотемпературний фарфор має спечений черепок з водопоглинанням до 0,5% і теплостійкістю не менше 10 теплозмін, підвищену міцність. Випалюється він однарозово при температурі 1160-11800С. Для одержання фарфорових виробів з високою міцністю та хорошою термостійкістю до складу маси вводять корунд, тальк, циркон та ін.
Виробляють з низькотемпературного фарфору малі і дрібні тарілки, оселедниці, кварти, бокали, які широко використовуються в масовому харчуванні для підігріву їжі в духовці і на електроплиті. Вироби з такого фарфору мають підвищену товщину стінок і їжа в такому посуді довго зберігає тепло.
Дефекти керамічних побутових товарів поділяють на дві групи: 1) дефекти черепка і глазурі
2) дефекти декорування.
1. До дефектів черепка і глазурі належать дефекти, які псують зовнішній вигляд виробів або впливають негативно на їх властивості.
До них відносяться: деформація, зміщення приставних деталей, "підрив” приставних деталей, тріщина, засмічення, накол, натік, плішини, збірка глазурі, цек, мушка, вигарка, виплавка, прищ, пузир, задувка, вибоїна та ін. Кожен дефект має визначення та характерні риси, які враховують при встановленні характеристики дефекту при оцінюванні якості керамічних побутових товарів
Наприклад,
деформація – це відхилення від заданої форми і розмірів виробу чи окремих його ділянок, яка утворюється в результаті похилого установлення виробу в процесі випалювання, порушення режиму сушки чи випалювання;
зміщення приставних деталей – відхилення приставних деталей від заданого місця приставки, яке вимірюється кутом відхилення в градусах;
засмічення – це гладкі чи шерехаті підвищення, які утворені сторонніми включеннями, що прилипли до поверхні черепка або глазурі;
накол – це невеликі точкові заглиблення на поверхні глазурі, які утворюються внаслідок запізнілого видалення з шару глазурі бульбашок повітря чи сажистого вуглецю;
натік глазурі – місцеве потовщення глазурі зі зміною її відтінку;
плішина глазурі – це відсутність глазурі на деяких ділянках виробу, які повинні бути глазуровані;
збірка глазурі відбувається в місцях розривів, що виникають на її поверхні;
цек – це сітка волосяних тріщин глазурного шару, яка утворюється внаслідок невідповідності коефіцієнтів термічного розширення глазурі і черепка, недостатньої еластичності і механічної міцності глазурі при розтягуванні;
мушка – невеликі точки темно-сірого, коричневого чи чорного кольору на поверхні виробу;
вигарка – поверхневе заглиблення брудно-зеленого кольору на покритій глазурею поверхні виробу, яке утворюється в результаті попадання крихт гіпсу із форми на вироби;
виплавка – невелика пляма темно – коричневого кольору, яка утворюється внаслідок попадання в масу вільних оксидів заліза титану, а також металевих пилинок від тертя апаратури;
задувка – це плями зеленуватого, коричневого та чорного кольорів, які виникли у зв’язку з попаданням золи через тріщини капселя, що є слідами приплавлених продуктів згорання палива;
вибоїна (відколювання), щербини краю, ніжки чи корпусу утворюються внаслідок ударів при необережному поводженні з виробом.
2. Дефекти декорування:
розрив декору, подряпини на малюнку, недопалення і перепалення фарб, матовість декору, різновідтінковість, розшарування фарби, нечіткість контурів декорування, забруднення фарбами, золотом і т.д.
Всі ці дефекти впливають негативно на зовнішній вигляд виробів та знижують їх естетичні властивості.
Основною причиною їх появи на фарфорових виробах є порушення режиму муфельного випалювання (перепалення, недопалення, матовість, різновідтінковість та ін.) і, крім того, результат поводження з виробами при їх декоруванні (забруднення, зриви деколі, розрив декору, подряпини на рисунках). Ці дефекти, як правило, у виробах І сорту не допускаються.
|
| Категория: Мои статьи | Добавил: ТВП (02.02.2012)
|
| Просмотров: 4384
| Рейтинг: 3.0/2 |
|
|